Україна повинна знати своїх Героїв. При обороні Соледара загинув старший лейтенант Іван Васильків.

Ох, братику, як же мені зараз херово. Я не хотів вірити до останнього. Не міг повірити. Не хотів. Ми ж лише позавчора балакали з тобою. Ти розповідав про ті кляті каміння у нирках та як це боляче, коли вони йдуть, і радів тому пікапу-евакуатору, що їде до тебе. А зараз що? Автівка є. Але людини немає. Ти був справжнім воїном, хоча ніколи не закінчував жодного військового закладу. Воїн від Бога. Твій талант, як військового, дивував всіх. Ти був моїм командиром роти. Саме завдяки тобі Білогір’я на Запоріжжі було неприступним для ворога. Всі атаки рашистів пішли під три чорти. Саме ти перший був на позиції Петровича та наклав йому турникет на ногу і врятував йому життя. Це було не перше і не останне життя, яке ти рятував братику. Ти особисто вів за собою в атаку і з 4 ротою брав на Херсонщині Потьомкино, Ольгино, Дунчани. Після Дунчан рашисти повалилися. 6 липня вийшов наказ президента України про нагородження тебе орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. І ось лише позавчора ти казав, що указ є, а
Back to Top