ШІСТДЕСЯТНИКИ: Григорій Шумейко, вірш Василя Симоненка “Перехожий“

“ПЕРЕХОЖИЙ“ (Присвята Ліні Костенко) Як він ішов! Струменіла дорога, Далеч у жадібні очі текла. Не просто ступали - Співали ноги, І тиша музику берегла. Як він ішов! Зачарований світом, Натхненно і мудро творив ходу - Так нові планети грядуть на орбіти З шаленою радістю на виду! З шаленим щастям і сміхом гарячим, З гімном вулканним без музики й слів! Як він ішов! І ніхто не бачив, І ніхто від краси не зомлів. В землю полускану втюпився кожен, Очі в пилюці бездумно волік… Раптом - Шепіт поміж перехожих: - Що там? - Спіткнувсь чоловік… Одні співчували йому убого, Інші не втримались докорять: - Треба дивитись ото під ноги, Так можна голову потерять… Трохи в футбола пограли словами, Обсмакували чужу біду. А він знову йшов. І дивився прямо. І знову Натхненно творив ходу!