То хто ж «розмінував Чонгар»? Слідами однієї брудної технології.

Брехнею весь світ обійдеш, а назад не вернешся, - каже народна мудрість. Зеленському таки доведеться, та й уже доводиться, давати відповідь на болісні запитання: хто здав весь Український Південь? А вигідної відповіді нема. Бо ж саме його волею відводили цілі укріпрайони й на півдні, й на півночі, скорочували армію, забрали у військових навіть той один день 23 лютого, який міг стати вирішальним для підготовки до вторгнення. Просто згадайте, що напередодні ввели надзвичайний стан «для подолання природних і техногенних катастроф та масових заворушень», а воєнний затвердили й віддали війська в розпорядження Залужного, коли рашисти вже вивісили свою ганчірку в Новій Каховці й перейшли через Дніпро. Відповідати доведеться або за себе, або за тих, кого він призначив і кому вірив… Найгірший вихід у такій ситуації – це почати брехати й використовувати примітивні технології. Але саме цей шлях обрали на Банковій. Це вже десь четверта серія відбріхування та спроб розмити болісне питання. А ще звести його на манівці. Це коли ви підміняєте велику проблему маленькими епізодиками, в яких усе можете ніби й пояснити. Саме таку роль мало б зіграти інтерв’ю вже явно єрмаківської Укрправди (ви ж на їхню хтиву підводку подивіться!) з солдатом, який, не будучи сапером, без підтримки й прикриття, без командирів, без усього взагалі ніби то мав підірвати мости на Чонгарі. І звісно, цим технологічним прийомом лише зашкодили Зеленському та його кротам. Бо вже у свідченнях солдата бачимо весь масив здачі півдня… Трохи збивчасто, бо цілковитий експромт, але спробував розкласти ці події й поставити деякі акценти. А висновки робити вам самим. Дякую всім за перегляд, підтримку й поширення каналу і мого контенту.