“Музика застигла в камені“(Ода Чернівцям)

Так часто у житті буває, що доля Душу з каменем єднає. Душа живе любов’ю, і камінь гріється ії теплом. Та коли Душа віддає своє тепло - теж стає холодною і не може більше гріти камінь. А він шукає іншу Душу, щоб знову торкатися гострою рукою і ранити до болю. Чого ти плачеш дівчино сумна? Невже не розумієш, що камінь - не Душа...