Не треба чогось очікувати від людей у питаннях війни, які несли дурню у питаннях пандемії

Подією тижня було ексклюзивне інтерв’ю Володимира Зеленського журналістці Наталії Мосейчук. Інтерв’ю складається з кількох важливих фрагментів, які заслуговують не стільки на аналіз, скільки бути підшитими в історію політичної хвороби президента. Наприклад, ізраїльській симптом – марення вічною війною з Росією без людських жертв, або фобія сформована самозалякуванням – залишитися наодинці з РФ при перенесені війни на територію ворога. Сюди ж симптом нестриманого хамства – вимога у США 5 млрд для проведення виборів, бо гроші є тільки у тих, хто перекладає бруківку. Але інтерв’ю Зеленського це не лише про владу, це також про українську журналістику. Тому розмову треба оцінювати комплексно, а картину треба бачити цілісно. Не треба думати, що влада і журналісти у 2023 році можуть бути іншими, ніж у 2020 році під час ковідної пандемії. Просто тоді вони говорили про коронавірус, а нині – про війну. Тоді була ВООЗ і Гебрейесус, а сьогодні це ЦРУ та Бернс. Нагадаю, що пандемію респіраторного ві