Артем Лоік - Сину

ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Син… Ти за кордоном, а я зараз тут... І знаю тобі боляче та рани заростуть, а поки, друже, тримайся і рук не опускай, зайди в іншу кімнату, в цій глючить Скайп… І камеру включи, о, тепер я тебе бачу, ну, розповідай, що нового бусурманчик? Чому мовчиш? Чому ховаєшся за маму? Час розриває невидиму ниточку між нами… Та не порве, чуєш сину, не порве ніколи! І ти повернешся додому, де ми знову разом замовимо картоплю фрі і “нап’ємся“ коли, наперекір усім нудним дорослим наказам! Дістанемо усіх твоїх супергероїв, увесь цей час вони стояли за твій дім горою… Я розкажу всю правду, бо, сину, брехати гріх, тут були зомбі та не ті, що у тебе в грі… Ніч несе до твоїх пліч, два вигнутих крила, заточених, як ніж... Лети до мене! Ріж, ці кілометри між, якими пролягла, наша нескінчена ніч від тебе і до мене... Син… А що у тебе в школі? Множення? Ну в цьому, як завжди, лиш мама допоможе нам! Ти там дивись за нею, захищай і заступайся, пробивай прямий, тому хто буде розпускати пальці! А що там “по дівчатам“? Чого замовк? Дівчата то ще не найбільші проблеми синок… У мене все нормально… Тільки за вами сумую і це холодне літо, як не будь перезимую… Човен правиш ти за мене поки там, пам’ятаєш, той хто більше робить, той і капітан… Справжній… А тому не бійся праці… Щоб путіну було гірше — частіше посміхайся! Ти вже достатньо знаєш… Бо ця війна без “спросу“ зробила … Тебе за один день дорослим… І ти не віриш більше у мої казки що я тобі перед сном читаю щодня… Ніч несе до твоїх пліч, два вигнутих крила, заточених, як ніж... Лети до мене... Ріж, ці кілометри між, якими пролягла, наша нескінчена ніч від тебе і до мене...