Тарас Шевченко “Причинна“ #Шевченко #Кобзар #Причинна #Тарас_Шевченко #КобзарВІЧНИЙ

#Taras_Shevchenko #ТарасШевченко #Кобзар #Тарас_Шевченко #Шевченко #Причинна Любилася, кохалася, А Серденько мліло: Воно чуло недоленьку, А сказать не вміло. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав. Ще треті півні не співали, Ніхто нігде не гомонів, Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів. В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає. Може, вийшла русалонька Матері шукати, А може, жде козаченька, Щоб залоскотати. Не русалонька блукає – То дівчина ходить, Й сама не зна (бо причинна), Що такеє робить. Так ворожка поробила, Щоб меньше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й виглядала Козаченька молодого, Що торік покинув. Обіщався вернутися,