Україно, живи!

Україно живи !!! Вся в ранах, побоях й величезних синцях. Їй боляче, тяжко, та вона не кричить. Радість моя, не здавайся! Стій до кінця! Вірю, що тяжко! Вірю, болить! Яка ти побита, красуне моя... Замучена, втомлена. Наче й не ти. Тіло в крові, й від горя бліда. Благаю, Ненько моя, лиш ЖИВИ! Тримайся, будь сильною! Мамо, не плач! Твої сльози тяжчі за весь інший біль. Знаю, я винна! Благаю, пробач! Та мені без тебе нікуди йти. Бинтуємо рани твої, та дарма. До дірок знову їх розривають кати. Для них святим
Back to Top