Ох, і не стелися, хрещатий барвінку

Ох, і не стелися, хрещатий барвінку, Та і по крутій горі. Гей, не втішайтесь злії воріженьки Та й пригодоньці моїй. (2) Бо моя пригода — козацькая врода, Та як ранняя роса. Як вітер повіє, сонечко зігріє, Роса на землю впаде. (2) Що вітер повіє, сонечко зігріє, Роса на землю впаде. Так моя неслава, людська поговірка Усе марно пропаде. (2) На людськую славу й тую поговірку Ще раз у Крим ісходжу. Повні вози солі, повні мажі риби Ще додому привезу. (2)