Луганяса келунесь ☀️ Moksha folk song

Луганяса келунесь. Мокшанська народна пісня. Мокшанською мовою. Мокшанська мова - одна з фіно-волзьких мов фіно-угорської сім’ї. Поширена на історичних землях Мокшень Мастор (Мокшанії): західні райони Республіки Мордовія та вся Пензенська область, у 19 ст. - Тамбовська область, ще раніше на Вороніжччині і Білгородщині. Головні убори мокшанок майже ідентичні головним уборам українок Слобожанщини, Полтавщини. Є чимало інших україно - мокшанських паралелей. Мокшанські війська царя Пуреша брали Київ, перейшли Карпати і спустошили Польщу у 12 столітті. Були союзниками гунів і буртасів (волзькі сармати і алани). Можливо мокшани і є мокшаномовні буртаси (сармати). Принаймні Буртас (сарматська столиця на Волзі) знаходився на теренах Мокшанії. По суті, мокшани - не мордвини, мордвинами називали лише ерзян. Ерзянська (мордвинська) і мокшанські мови - цілком різні і між собою не зрозумілі. О двух типах мордвы-мокши, свидетельствуют и антропологические исследования, проведенные К.Ю.Марком. Темный грациальный, узколицый, европеоидный тип мордвы-мокши, - преобладает на юго-западе Мордовии. Субуральский тип,- мордвы мокши доминирует на северо-западе Мордовии.«По своему антропологическому облику древние финно - угры принадлежали к уральской расе. Тобто, очевидно що приукраїнські, південно західні мокшани не є угро-фінами. “Мордва - просто исповедники Христа. Их вера очень близка к детской вере, как будто возвращаешься в первые века христианства. Они и на базар, они и на работу, они в гости, они в храм - и все в таком же виде - с крестом на груди поверх платья.“ - старец Сампсон (Сиверс), чудотворец, который служил в Мордовии Luganiasa kelunes. На лугу березонька. Moksha folk song. In Moksha (Moxel) language - From the Republic of Mordovia. By Умарина. Mokshas are one of the most ancient peoples of Europe. Their original historic territory stretched all the way into east Ukraine and the great part of south Russia. Today Mokshas survive only in the northern tip of their original lands (in the west part of the Republic of Mordovia). The great part of south Russians are actually assimilated and slavinized Mokshas. I even suspect that there is a significant Moksha cultural element among east Ukrainians (Ukrainians of Kharkiv, Bilhorod, and Voronizh regions, perhaps even Poltava). Mokshas speak unique language that belongs to Volgaic group of Finnic languages. The closest relative of Moksha language is Erzyan but it is not mutually understandable. Historically speaking Mokshas are closely linked with Burtasess (Beehive-Asses), Alans (Sarmatians) of Volga region and with Huns. They were taking part in the Hunic invasion of Roman empire. They were also at the spearhead of Mongol armies that invaded Europe. Mokshan king Puresh submitted to Batu Khan and was required personally to lead his army as a vassal in Mongol-Tartar military campaigns. At the beginning of 1241 the Mongol army seized Kiev, then crossed the Carpathian mountains and invaded Poland. Roger Bacon in his Opus Majus writes that the Mokshas were in the vanguard of the Mongol army and took part in the capture of Lublin and Zawichost in Poland. Benedict Polone reports that the Mokshan army suffered serious losses during the capture of Sandomierz in February and Krakow in March of the same year. On 9 April 1241 the Mongol army defeated the allied Polish and German armies at the Battle of Legnica. It is believed King Puresh was slain in that battle. Shortly after that battle the Mokshan army declared to Batu that they refused to fight against Germans. According to reports by William Rubruck and Roger Bacon, the Mokshas had previously negotiated with the Germans and Bohemians regarding the possibility of joining their side in order to escape from their forced vassalage to Batu. It is known that Subutai ordered the punishment of the conspirators; thousands of Mokshas were put to death, but approximately a third escaped and returned to their homeland. Another third remained in the vanguard of the Mongol army and marched into Hungary through the Verecke Pass in March 1242, according to the Hungarian bishop Stephan II and Matthew of Paris.