Наталка Денисенко читає вірш Катрусі Танчак «Незакохана жінка»

«Незакохана жінка почувається не захищено, В неї легко влучає кожен нескромний звук. Виникає природне бажання здаватись вищою Чи, принаймні, навчитись не опускати рук. Незакохана жінка завжди тікає поспіхом, Усміхається щиро, дихає ледь не в такт. Хай тебе не лякають обійми крилатим розмахом, Незакохана жінка вміє це тільки так, Ніби хоче ось-ось злетіти, чи стати вишнею, Ніби простору так багато, що аж-аж-аж!... Незакохана жінка робиться зовсім ніжною, Коли просить когось понести її багаж. Вона, певно, могла би стати чиєюсь втратою. Скільки зайвого їй написано на роду! У такі вечори, як цей, коли пахне м’ятою, Незакохана жінка яблука їсть в саду.» Автор: Катруся Танчак #Катруся_Танчак #наталкачиталка