Дивлюсь я на небо та й думку гадаю. Хор ім. Г.Верьовки, соліст Дмитро Цимбал
«Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…» перша українська пісня, що була виконана у космосі 12 серпня 1962 року на борту радянського космічного корабля «Восток-4» першим українським радянським космонавтом Павлом Поповичем, улюблена пісня видатного українського конструктора Сергія Корольова.
Вперше вірш Михайла Петренка, що починався словами «Дивлюся на небо та й думку гадаю…» подано Олександром Корсуном в поетичній збірці «Снjпъ» 1841-го року, де він мав первісну назву «Недоля».
1876-го року думу надруковано у львівській «Правді» в рубриці «З недрукованих ще поезій Тараса Шевченка». Згаданий текст знайдено в альбомі Тараса Шевченка, куди Кобзар інколи записував вірші, що йому були до вподоби. Це і спричинило літературну помилку, яку на сторінках львівського журналу «Зоря» 1887-го року, виправив Олександр Кониський. Але дехто і сьогодні помилково вважає Тараса Григоровича Шевченка автором цього вірша.
Дивлюсь я на небо — та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю?
Чому мені, Боже, ти крила не дав?
Я б землю покинув и в небо злітав,
Далеко за хмари, подальше від світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
И ласки у сонця и зірок прохать
И в світі іх яснім себе покохать.
Бо долі ще з-малку кажусь я нелюбий!
Я наймит у неі, хлопцюга приблудний,
Чужий я у долі, чужий у людей!
Хиба ж хто кохає нерідних дітей?
Кохаюсь я лихом и щастя не знаю
И гірко без долі свій вік коротаю.
И в світі гірко, а як стане ще гірше…
Я очі на небо, — и мені веселійше,
И в думках забуду, що я сирота,
И думка далеко, високо літа!
Дайте ж мені криля, орлиниі криля:
Я землю покину, на небо полину
И в хмарах від світу на віки утону.
(З рукопису Т. Г. Шевченка 1848-го року)
Соліст Дмитро Цимбал
Національний Заслужений Академічний Український Народний хор ім. Г.Верьовки
Відео: Юлія Хмара