Галя Тельнюк: Сьогодні 1 червня 2012 року. Цей вірш було написано моїм батьком, письменником, поетом, перекладачем, літературознавцем Станіславом Тельнюком у 1960 році. За 52 роки нічого не змінилося.. хіба вам не страшно?
“Забувайте українську мову...“
Хочу я гукнути знову й знову,
Закричати, скільки сили стане:
Забувайте українську мову,
Не гайнуйте часу, громадяни!
Бо ж вона теперечки не модна,
Бо ж її тепер ніде не знають,
І її лиш дурні великодні
В селах лиш подекуди вживають.
Та й туди культура пре подібно —
І старе зникає полохливо.
І «Кобзар» нікому не потрібний,
Лиш потрібні «роки» й детективи.
Тож тепер давайте усі чисто
Здійснювать святу оту ідею.
Бо у нас лиш націоналісти
Розмовляють мовою своєю.
Та й вони забилися в куточки,
І прогресу їм не перешкодить.
Всі синки начальницькі та дочки
Тільки ж — бач! — в російські школи ходять.
А чому? — Це ж ясно навіть курці!
І розводить нічог