Артем Лоік - Кораблі

ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Бро, закороти мені цей приспів в голові: Ла-ла-ла! На корпоративі зайде меру й голові! Ла-ла-ла! Роздягають як завжди нас голі королі… Ла-ла-ла! Вибачай, Кузьма, та тонуть «люди-кораблі»! Ла-ла-ла! В океані-борделі залишаються шлюпки, Випливають на берег і збирають свої «недокубки» до купки! Бо не хочеться тонути з отими непотрібними людьми-кораблями, І одне лише на думці залишається у них: «намутить скоро б лями!» Знову риму, як бісер — накидаю на мозок! Знаю-знаю, як бісить! Та вибачай, я по-другому не можу! Я співак безконтактний, співак безконтрактний, І цей акт мимо такту, — так, — літературний теракт мій! Вибухаю, і власне, я сліпий камікадзе! Я не пісня для плазми, — я лиш пісня для спазму! І хоч столяр, хоч мер ти, — твоя думка зі скла, блін! Обов’язково тут треба померти, щоб ожити, як Скрябін!? Бро, закороти мені цей приспів в голові: Ла-ла-ла! На корпоративі зайде меру й голові! Ла-ла-ла! Роздягають як завжди нас голі королі… Ла-ла-ла! Вибачай, Кузьма, та тонуть «люди-кораблі»! Ла-ла-ла! В океані-борделі, не по волі Титанів, А по волі маленьких рабів і тиранів будують Титанік… Хочуть тримати пів світу стадо «Великого брата», Але затримай повітря, — і ти його втратиш! Спалюйте Орвелла, та усвідомте, сліпий недороблений окупант: де заборонений Майдан, там дозволений «Mein Kampf». Вибачай, я приніс не відоси тобі, зачитав не сонети! Бо я стою на своєму і досі в тенетах, як Луцій Сенека! Ей, поціновувачі, ви де? Вас лише мода одна веде!? Чи ви чекаєте, коли приціл моя доля зі снайперки наведе?! І ці запеклі вірші, ма, знову тихенько вмиратимуть… Не годуйте грошима, я прийшов за мурахами! Бро, закороти мені цей приспів в голові: Ла-ла-ла! На корпоративі зайде меру й голові! Ла-ла-ла! Роздягають, як завжди, нас голі королі… Ла-ла-ла! Вибачай, Кузьма, та тонуть «люди-кораблі»! Ла-ла-ла!