“Пісня про рушник“ (Рідна мати моя) разбор на баяне

“Пісня про рушник“ (Рідна мати моя) разбор на баяне Рiдна мати моя, ти ночей не доспала, Ти водила мене у поля край села, I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала, I рушник вишиваний на щастя дала. I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала, I рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвiте росяниста дорiжка, I зеленi луги, й солов’їнi гаї, I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка, I засмученi очi хорошi твої. I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка, I засмученi очi хорошi блакитнi твої. Я вiзьму той рушник, простелю наче долю, В тихiм шелестi трав, в щебетаннi дiбров. I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю - I дитинство, й розлука, i вiрна любов. I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю - I дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.