Iрина Цуканова - Мати

Із-за обрію над полем сонце випливало, А на полі спозаранку мати жито жала. Та й звернулася до сонця, та його питала Про єдиного синочка, що з війни чекала. «Ой ти, сонечко, ласкаве, ти нас зігріваєш, І з гори ти нашу грішну землю оглядаєш. Усе бачиш, усе чуєш, все на світі знаєш. Де синочок мій єдиний, чи мені підкажеш?» А на полі біля жінки той сусідка була, Як зверталася до сонця взяла i почула. Так спитала: «Що ти кажеш, чи може забула, Що пройшло уже п’ять років, як війна минула?» «Як живий був тві