Андрій Любкà- Сніг волочив нас мокрими трасами

Сніг волочив нас мокрими трасами Мокрими мріями падав на вії Ми стали всього незграбними пазлами в пошуках власними шизофренії Сніг як туман вражав невагомістю Ми в ньому наче не перебували нищили рідних загнані совістю у найтемніші вологі підвали життя минало навколо пейзаж