Патриція |“На межі тисячоліть“ | моя пташко |

Як почуєш вночі край свойого вікна, Що щось плаче і хлипає важко, Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна, Не дивися в той бік, моя пташко. То не та сирота, що без мами блука, Не голодний жебрак, моя зірко. Се розпука моя, невтишима тоска, Се любов моя плаче так гірко. ... І.Ф.