Любов Нансена

Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь! Бо профіль вітру вранішнього строгий. Твій корабель у гавані стоїть, готовий до дороги. А берег знов пустельний і нічий. А чорна буря розправляє крила. Але я сонце вишила вночі на цих вітрилах. Ти, може, не повернешся назад. Далекий голос так співає тужно! Твоя любов - як дзвін старих балад - гірка і відчайдушна.