Незнана потреба. POETRY Турнір

Сонця ковток пробудить змертвілу тишу... Прокинуся вдосвіта ... Дихаю... Вже не я! Сімнадцять - у вир, двадцятий собі залишу... Тут світло... таке, наче там була тьма. Всередині повна, а повня у небі Замре, лиш почувши нестриманий сміх. Я вільна, та поруч - незнана потреба Ще досі... неждана... Ступа на поріг...