Памяти Жанны Прохоренко. Константин ОГНЕВОЙ - Нiч яка мiсячна

Ніч яка місячна, зоряна, ясная! Видно, хоч голки збирай. (2) Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай. Сядем укупочці тут під калиною – І над панами я пан! Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею Стелиться в полі туман. Ти не лякайся, що ніженьки босії Вмочиш в холодну росу: (2) Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу. Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, Тепло – ні вітру, ні хмар... Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, як жар. Ніч яка місячна, зоряна, ясная! Видно, хоч голки збирай. (2) Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай.