Antytila - ти саме та

Першим було світло, Далі вже я і ти. Променями проникло, В темряву пустоти. В ній освітило душі, В ній возвело світи, Людині дало заповіт: люби, люби, люби! Ти - саме та, яку, Ти - саме та, кому, По колу десятому, Далі співатиму, що люблю. Ти - саме та, яку, Ти - саме та, кому, Небо триматиму, І навіть не знатимеш, бо люблю. Іноді був занудним, Іноді як їжак, Іноді від твоїх ідей, В мене зривало дах. Де тепер стеля й стіни? Де їх новий кордон? Ми разом, але alone, alone, alone… Ти - саме та, яку, Ти - саме та, кому, По колу десятому, Далі співатиму, що люблю. Ти - саме та, яку, Ти - саме та, кому, Небо триматиму, І навіть не знатимеш, бо люблю.