Я їду додому, у рідний свій край

Підем в степ, де скошені покоси, Де повітря чебрецем бринить, Де дзвенить спокоєм світла просинь, Де полярна зірочка горить. Підем в степ, де нам мигають зорі, Де вітри купаються в хлібах, Де полин не зі своєї волі Медовими травами пропах. Підем в степ, де цвіт в алмазних росах, Де довкіл безмежна далина, Де, мов хміль, твої пшеничні коси, Душу й серце п’янить без вина. А якщо так трапиться, що доля Змусить роз’єднати нас на мить – Озовись – як жайвір серед поля, Прилечу – хай серце не болить!