«На Герб Князя Костянтина Острозького» - рутенський панегірик (1608 р.)

Слова: Дем’яна Наливайка виконання: Тарас Компаніченко історичне підґрунтя: Костянтин Василь Острозький (також Василь Костянтин Острозький, бл. 2 лютого 1526 — між 23 та 29 лютого 1608) — рутенський князь, військовий, політичний, культурний і релігійний діяч, магнат, меценат. Один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів, сенатор Речі Посполитої, засновник Острозької академії. Син князя Костянтина Острозького. Був головою Київського воєводства протягом 49 років. Він був молодшим сином князя Костянтина Острозького (старший — Ілля) від другого шлюбу з князівною Олександрою Семенівною Слуцькою. На момент народження батьку Василя було більше 60 років. Походив з роду Острозьких — найбагатшого і найвпливовішого князівського роду тодішніх Білорусі та України XVI — початку XVII століття. Серед його предків генеалогічна традиція кінця XVI — початку XVII століття називає Руса і руських князів — Рюрика, Володимира Святославича, Ярослава Мудрого, також короля Данила. Після смерті батька в 1530 році виховувався матір’ю в Турові. Молодим дістав гарну освіту, про що свідчить його листування та промови в сенаті. Після смерті в 1539 році старшого брата Іллі вступив у багаторічну боротьбу за батьківську спадщину, що тривала аж до 1574 року. З середини 1540-х років в офіційних документах Василь Острозький починає іменуватися батьковим ім’ям — Костянтин. Залишившись фактично єдиним спадкоємцем свого багатого батька, отримав у володіння величезні маєтності на Волині, Київщині, Поділлі та Галичині, які давали щорічно прибуток понад 1 мільйон злотих. Костянтин Василь Острозький володів також значними земельними маєтками в Угорщині та Чехії. У 18 років (1543—1544) розпочав військову службу під керівництвом маршалка Волинської землі князя Федора Санґушка. Політичну кар’єру почав 1550 року, отримавши від великого князя Литовського посаду старости Володимирського і маршалка Волинського. Найкращий захисник від татарських нападів після смерті батька. У 1559 році К. В. Острозький став воєводою київським, що значно сприяло посиленню його впливу на політичне життя України. Не прагнучи військової слави, проводив енергійну колонізаторську політику в порубіжних землях Київщини та Брацлавщини, засновуючи нові міста, замки та слободи. Економічна потужність маєтностей княжого роду та його неабиякий політичний вплив швидко робить К. В. Острозького «некоронованим королем Русі», що проводить відносно незалежну політику в руських землях. У 1560-х роках К. В. Острозький виступав за рівноправне входження Русі до складу державного утворення Речі Посполитої. 1569 року став сенатором. Був фактичним провідником Русі під час Люблінської унії 1569 року, підписав її. 1572 року згасла династія Ягеллонів — К. В. Острозький в 1573—1574 роках був одним з можливих кандидатів на польський престол, чию кандидатуру підтримувала і Османська імперія (цьому завадило те, що вважався «вождем схизматиків»), згодом і на московський — після смерті останнього Рюриковича царя Федора I Івановича, в 1598 через спорідненість з московськими Рюриковичами. У 1574 році переніс князівську резиденцію з Дубна до Острога, де розпочалася перебудова Острозького замку під керівництвом італійського архітектора П’єтро Сперендіо. 13 липня 1598 року Юрій Римінський підтверджує, що села Будораж, Буще, Півче, Воля, новоосажене с. Борщівка і с. Мізоч Малий, які захопив київський воєвода кн. Костянтин Острозький, належать Луцькій та Острозькій єпископії. 14 липня 1598 року волинський каштелян Михайло Мишко Варковський на прохання будоразького урядника луцького і острозького єпископа Кирила Терлецького підтверджує, що села Будораж, Буще, Півче, Воля, новоосаджене с. Боорщівка, с. Мізоч Малий, які захопив київський воєвода кн. Костянтин Острозький, здавна належать Луцькій та Острозькій єпископії. Поступово відійшов від участі в політичному і культурному житті країни, доживав у Дубенському замку. Збайдужіння Костянтина Острозького до людських справ негативно позначилося на діяльності академії Острога, яка на початку XVII століття поступово занепадає. Помер між 23 лютого (дата листа про те, що князь при смерті) та 29 лютого 1608 року (дата смерті за низкою джерел) в м. Острог. 27 квітня 1608 року був похований у крипті Богоявленської церкви Острога.