Білі ЛІЛЕЇ - Назарій Яремчук

Мені здавалося, як лілії зривав, Що тих квіток у нас немало. Я їх коханій дарував, Я їх коханій дарував, Мене кохана цілувала. А білі квіти юнаки несли в човни, А білі квіти рвали всюди... І важко плакали вони, І важко плакали вони, І важко плакали, мов люди. І нас покинули вони, І нас покинули вони, Немов любов, що вже не буде. Уже літа на білих конях пропливли, По білих квітах геть промчали, І квіти вже не зацвіли, І квіти вже не зацвіли, Де нас кохані зустрічали. Ой хто ж так ніжно їх лілеями назвав, Немов признався у коханні? Якби ж я знав, коли зривав, Якби ж я знав, коли зривав, Що людям тих квіток не стане... Якби ж я знав, коли зривав, Якби ж я знав, коли зривав, Що ті квітки для нас останні! Ой хто ж так ніжно їх лілеями назвав, Немов признався у коханні? Якби ж я знав, коли зривав, Я