Правда, про яку всі мовчать! Російська мова, насправді...

Російська мова штучна і є для цього конкретні докази! Російська мова - це мова окупації! Московити переплутали звуки у слові «долоня» (кисть руки, звернена долу), одержали «ладонь». Така ж комічна історія сталося із «млинцем», стравою, виготовленою з млива, натомість з’явився «блин». Сироватку (сир, сирий) московіти перекрутили «сыворот-навыворот», одержали «сыворотку». У слові «тхір» (тварина, від якої тхне) вони відкраяли «т», і слово «хорек» втратило значення — у хорі він не співає. Чого в них «мєсяц», а не «луна» чи «лунєц»? В давні часи відлік місяця рахувався саме по сопутнику землі... Слово «кучерявий» було московітами перекручено на «курчавый». Але ж у курчат пір’я не кучерявиться. Наковальня є, а коваля нема, бо в них він «кузнєц». Вовкулака із народних повір’їв, який нібито перетворювався на вовка, у російськом магучєм язикє перетворили на «вурдулака» ( читайте етимологію, завдяки Пушкіну), смислову основу було втрачено. «Индеветь» має той же корінь, що й «іній»; навіщо росіяни вставили «д», невідомо, адже Індія дуже тепла країна. З руських (Русь -це ми, а вони московія) слів московити викинули «в» — «обязанность», «обязательство», зв’язок із «в’язати» зник; а українською — обов’язок, зобов’язання. У давньоруській мові слово «шар» означало фарбу (зашарітися), пляму, «слой» (рос.). Московіти дивним чином перетворили «шар» на кулю, сферу. В часи вогнепальної зброї московити зліпили «пулю» замість кулі (снаряд рушниці мав таку форму). Російська «пищаль» не пищала, а бахкала. у давньоруській мові слово «чета» давньоруській значало групу людей, загін («чота» українською), а московіти так чомусь стали називати пару (звідси — «четные числа»). Давньоруське «погост» походить від «гостювати» і не має нічого спільного зі цвинтарем. У давньоруській мові «щекотать» — не лоскотати, а видавати звуки; «щекот» і щебет — аналоги. «Щекотливую ситуацию» не можна пояснити ні «щекотом», ні лоскотанням. «Гроб» (однокореневі — гребти, погреб, російський «сугроб») — це могилка, яку нагребли, у московитів — це ящик для покійника, домовина. «Сочевицю» (так у давньоруській, українській та всіх слов’янських мовах) московити перекрутили на «чечевицу». Слово «наглий» у давньоруській і українській мовах означає «швидкий», «раптовий». А московити чомусь надали слову значення «нахабний» і витворили гніздо («наглость», «наглец», «наглеть»). «Маститый» (поважний, заслужено визнаний) походить від слова «жир» (мастити, масний), у московитів підставою для поваги була жирність, гладкість. На жаль, це поняття у 1930-х роках минулого століття перекочувало в українську мову. Приклади можна продовжувати. Словотворення віддзеркалює менталітет словотворців. «Опричники», попередники кривавих чека, ГПУ, НКВД, відокремлювалися від людей (опріч), насправді — від нормальних людей. Чепурних (акуратних, красивих на вигляд) московіти не любили: бач, виділитися хочуть. Слово «чопорный» має негативний відтінок. «Досуг» — від «досягати», московити вважають, що сидіти без роботи — це досягнення. Короткозорий, близькозорий у московітів став «близоруким». До чого руки? Ааа! Такими вони вважали діячів, які, на відміну від Ю. Долгорукого, не тяглися загарбувати чужі землі. Московське слово «врать» попервах означало просто говорити («врач» замовляв хворобу), що само собою - лікування не відбувалось, тож потім у результаті взаємного спілкування московитів воно набуло значення говорити неправду. Лиходія росіяни оцінюють схвально, із симпатією: «лихой» — молодецький, хвацький, сміливий. До шалених розбійників («шальных удальцов») московити ставилися так само: «пошаливают»; грабіж та вбивство для них — «шалости», а не шаленство. Всю свою історію ці московські болота іноземці називали Содомом і Гоморою, від Геродота до Кюстіна. Для українця «заплічник» асоціюється з рюкзаком, для московитів, поцінувачів майстерності, «заплечный мастер» — це кат. Слово «питати» («спрашивать») у московитів потребує втручання ката, «пыток», інакше правдивій відповіді вони не повірять; смисл спотворено відповідно до світогляду. «Подноготную» (таємну правду) московити розкривали, заганяючи під нігті голки чи кілочки. «Подлинное» (справжнє), на думку московитів, можна одержати тільки шмагаючи лінями. Давньоруське «пошлость» (старовина, те, що пішло) у московитів — вульгарність, паскудство. Московити взялися переписувати історію, героїзуючи загарбання та виправдовуючи паскудства. Російську більшовицьку імперію назвали Союзом, який скріпила не Русь, як у славні (гімні), а Росія; назва відповідає суті: у руській мові «соуз» — від узи. Ідеологи вигадали «братские узы» (нині товкмачать про «скрепы»). Та чи можуть пута, “вірьовки“ бути братніми? Не називали все ж українців та інші поневолені народи «братскими узниками». Україна розірвала узи, у відповідь смердюча московія почала війну, щоб повернути нас в «узилище», та українці захистять свою незалежність, свою землю і мову. Максим Лободзінський