Леона Вишневська - Terra cotta

Terra cotta (із циклу поезій зі спеціями“Відтінки червоного“.) Я прийду до тебе з першим лапатим і мокрим снігом, так як приходять погані новини або повертаються вбиті горем колишні ...невчасно. Я прийду тоді, коли ти ще навіть не снідав. Коли ти лиш нарізав хліб та дістав з холодильника масло. Сяду поряд. Торкнуся долонею важкого плеча, обведу вустами овал підборіддя: -Давно не голився, рідний... День починався з молитви, яку ти від щастя кричав. Я вже зовсім не сплю, не соромлюсь власного тіла, не читаю свіжих газет - в них немає ані крихти спокою, з кожним роком я стаю все більше схожа на тишу, порушену його неохайними кроками. На ніч кольору мокко, яка терпінням у душу в’їлась. Хрусне скоринкою ніжність, яку ти, мов юний Рембрандт, аквареллю на полотні запік. Любов почнеться з твого ребра... Вона прийде до тебе у ліжко боса й навшпиньки, коли ти ще навіть не розплющиш повік.