Нескінченна, незбагненна – Nieskończona, najśliczniejsza

Nieskończona, najśliczniejsza Музика: М. Мьодушевського ≪Śpiewnik kościelny≫ Текст: XVIII ст. Переклад з польської: Анатолій Оліх Виконує: Парафія Матері Божої з гори Кармель, Томашпіль, Вінницька обл. 1. Нескінченна, незбагненна, Христе, любове, Справжня втіхо і кринице ласки чудова! Сонце, місяць, всі світила / І святі небесні сили Твою велич вихваляють, / З дива вклякають. 2. О лілíє, квіте любий, гожий ружаний, Пречудовий, любовидий цвіте духмяний! О Ісусе, понад Тебе / На землі і в вишнім небі Нема кращого нічого / Для серця мого. 3. О душі моєї, Христе, справжнє кохання, Мій Володарю і Царю, серця жадання! Ти над золото цінніший / І від меду солодкіший, О предивна прохолодо, / Живлюща водо. 4. О, які тяжкі страждання і біль безмірний Зносив Ти заради мене, Христе покірний! Які витерпів знущання / І жорстоке бичування, Весь опльований, побитий, / На хрест прибитий. 5. Твої рани пресвятії палко цілую І солодкість незбагненну у серці чую, В них занурюю я душу / І у тім зізнатись мушу, Що є раєм Твої рани, / Христе коханий. 6. Джерело святе із Серця Твого спливає, Яке бруд з душі людської всякий змиває: Навіть сажа найчорніша / Стане понад сніг біліша, Як її омиє чиста / Кров Твоя, Христе. 7. Твої рани – благодатей всяких скарбниця, Нескінченної любові вічна криниця, Вони кригу розтопляють / І каміння сокрушають, Кожне серце зігрівають / І утішають. 8. О Ісусе, Ти розрада тих, хто страждає, Христе любий, Ти надія тих, хто вмирає. Ти – дорога до спасіння, / Осолода у терпіннях, Бог могутній і великий, / Слався навіки! 9. Тебе прагнути всім серцем не перестану, Доки Тебе всього, Христе, я не дістану; Серце так Тебе жадає, / Тож зостанься в нім, благаю, О мій скарбе найцінніший / І наймиліший. 10. Так, як лань, мисливцем гнана, прудко втікає, Біля водного потоку сховку шукає, Так душа моя нужденна / Просить захисту, стражденна: Вбережи її від згуби, / Ісусе любий. 11. Ось приношу Тобі, Христе, щирі зітхання, Біля ніг Твоїх складаю смирні благання: При конанні духа мого / Ти прийми до Серця свого, Відпусти йому провини, / Спасе єдиний. 12. Зволь мені, слузі своєму, милість явити Та у Царство своє в небі браму відкрити, І яви свій лик жаданий, / О Ісусе мій коханий, Щоб я міг на нього зріти, / Вічно радіти.