Ірій - Легенда

Крізь холодні і темні часи Піднімається сивий туман У кривавих краплинах роси Відбивається місяцю стан Твій мозок і тіло Заповняє пітьма, І твої білі крила Чорний морок лама! Серед темних розритих могил Я блукаю, мов привид вночі На тополі сидить чорний крук І про смерть і життя щось кричить... Ти підеш у землю, Небо втратила ти, І сонце для тебе Вже не зможе зійти! Чиїсь холодні пазурі Впиваються у тіло, Очі заповняє дим, Все не так, як я хотіла, Світло у твоїй душі Знищу у вогні гарячім, Все так, як я хотів, Ти кричиш, і гірко плачеш! Тіло матері-землі Розривають чорні руки, Піднімаються з могил Ті, що вмерли від розлуки, І блукають уночі, Біль тримаючи в долонях, Крук на дереві мовчить, І у жилах кров холоне... Світло у моїй душі Наче гострий білий клик, Розриває тіло ночі, Тишу наповняє крик...
В начало