Вірш «Говерла проповідує»

ГОВЕРЛА ПРОПОВІДУЄ Гора Говерла в Україні-. Найвище місце, Мандрівників завітна мрія Й мета туристів! Приваблює вона до себе Старих і юних; На ній затримується небо, Як хмари сунуть В сезон біля підніжжя людно, Веселий настрій, Та йти на гору досить трудно, Є ризик впасти. Стартують всі доволі стрімко, Бо мають стимул, А згодом хтось ридає гірко- Не стало сили! Ось група йде вперед рішуче Пологим схилом, Помітили враз камінь штучний, Як на могилі. «Тут серце битись припинило У педагога; Душа і тіло розлучились, Останній подих...» Тихіше на підйомі стало, Не чути жартів; Питань в думках спливло чимало: Йти далі варто?! Здолали ще з десяток метрів І... знову камінь. Хтось фарбою на нім накреслив Слова з Писання. Коротке слово «Бог» відразу Тамує подих; Людські серця реальність вразить: Смерть- зустріч з Богом! Але, на жаль, на рівні жартів Сприймає більшість- Багато чого пишуть фарби, Не варто вірить! Ну ось, нарешті, пік вершини; Підйом позаду. Емоції на вищім рівні, Всі дуже раді! Навколо дивна панорама : Скрізь хмари, гори... Немов казкова діорама, Забулось горе. Та диво! На горі по центру Хрест височіє. Звіщає у Христовій смерті Живу надію! Дороговказ в Небесне Царство, В оселі раю! Лиш у Христі існує щастя- Хай всі це знають! Проте в людей на верховині Думки про інше- В цю мить вони в своїй країні Стоять найвище! Та все ж затриматись надовго На ній не можна. Потрібно йти скоріш до долу- Спускатись довше. Рішили сходити маршрутом Не тим, інакшим, Над річкою, що зветься Прутом- Так ближче, кажуть. Щоб вже не бачити хреста І слів з каміння, Бо будить істина проста Людське сумління! Та ось, на спуску, знов плита І знову напис: «Нейрохірургове життя Тут обірвалось...» Якщо не вабить Бог тебе І хрест Ісуса, То проповідь, що каже смерть, Почути мусиш!
В начало