#ВіраЛахута #МаріяГончар #вірші #поезія #література
Листів моїх не спалиш — не згорять,
бо писані живим палким коханням...
Лелечим пір’ям дні перелетять,
допоки спаяні два серця листуванням.
Допоки дихають життям отих рядків —
таких тремких, як промінь на світанні,
таких, як подих невимовної туги,
як спалах зірки, що горить востаннє...
Як передлісся першоцвітів навесні,
як літній дощик після довгої засухи,
пекучий вітер, що у жовтні знавіснів
і з хмаровиння виткав завірюху...
Негода раптом вщухне... як ко