Відеопоезія на Громадському. Малкович

доще, бризкаєш на вікно водою, і щотрикраплі на склі постає новий дощовий хробак. ось уже ціле військо розбрідається вікном, вигинаючи спини. Водянисте хробаччя висихає мене... заповзайте, прошу, хоч я ніби й осторонь, але я таки схожий на будинок забудькуватого - щойно замкнуся сумно - він розмикає знову ще з порогу тягнеться за забутою річчю, та й усе - замикайся, мовляв, остаточно. тому заходьте, я тільки зрадію хоч я вже й набачився стільки, бачив навіть макові зерна, що протанцьовували собі стежку ві