Тетяна Піскарьова - Сонце

Тетяна Піскарьова - Сонце За високі гори сонце відлітало Билося крильцями у небесну даль, Я ж його так довго-довго проводжала Мабуть серце знало, що прийде печаль. Приспів: Мамо, де ж те сонце, щоб спалило біль мій, Щоб зігріло душу, навіть у пітьмах, Я ж без того сонця вже не буду вільна, Вже не буду вільна як прийде зима. Вітер в моїх думах, ніч у кожнім слові, А біля віконця не згаса свіча, Може й не буває вічної любові, Та я ж бачу сонце у його очах. Приспів.