“Я знайду тебе, кохана“, Олександр Пономарьов

Тісно зав’язалися б в нитки І лишилися тільки ми удвох. Вперше, може, як в останнє ми… Серед тисяч слів ми знайшли б любов Я знайду тебе, кохана, де б ти не була. Допоможе мені Бог, відчує душа моя. Через будь-які світи і через безліч мов, Все одно тебе знайду, бо ти – моя любов! Теплим я б для тебе став дощем: Я, плюс ти, плюс дощ, – вийшла б райдуга. Дихав би тобою ще і ще, Руку простягни – ось моя рука.