Як Роднянський вирощував орків, що проти нас воюють

Два дні тому, готуючи етер для Читанки, я подумала, що мабуть забагато уваги для Роднянського, але зараз (після нового інтерв’ю Дудю) бачу, що не забагато, бо він працює на увагу протилежну до такої, яку пропоную я. Якщо ви ще не бачили, то мій етер побудований на книзі самого Роднянського, яка розповідає нам як продюсер Алєксандр вплинув на не одне покоління мальчіков «воюющіх нє на своєй войнє», романтизуючи обставини і викреслюючи такі поняття як окупація, усвідомлення злочинності війни, спокуту. Зрештою, після фільму про «9 роту» (в якому геть опускається тема того «а чьто мальчікі дєлают в Афганістанє») досить швидко з тим же кастом продюсер випускає «Жару» про «мальчіков воскрєслих» — «ви ждалі, оні вєрнулісь». А потім ці ж мальчікі в нових і нових поколіннях підготовлені гламуризованим культпродуктом прийшли на українські землі з абсолютно атрофованим відчуттям провини, відповідальності, сорому, всього людського взагалі. Цих мальчиків виростив в тому числі Роднянскій, а тепер він це заперечу