Я згадую вечірнє місто, там у старенькому кафе.
Де пінилось вино іскристе, доля дала мені тебе.
Я водоспад волосся твого, тоді у мріях цілував.
Краплину смутку неземного, мені твій погляд навівав(гм-м)
Твоїх очей мені ніколи не забути, і поцілунків цвіт
Мені тебе уже назад не повернути,сумний без тебе світ, прогр.
Життя немов бурхливе море, кидало нас між берегів
Тебе моя єдина зоре, беріг у ньому як умів.
Та лихо перетнуло долю, пішовши в небо голубе
Лишила ти маленьку доню, у ній я пізнаю тебе(га-а-а)